ВІЛ/СНІД

За інформацією Центру громадського здоров’я МОЗ України, з початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України від кінця лютого 2022 року виникла низка проблем щодо забезпечення епіднагляду за ВІЛ-інфекцією, ускладнилась логістика надання послуг з профілактики, тестування, лікування ВІЛ-інфекції та клініко-лабораторного моніторингу перебігу ВІЛ/СНІД у ЛЖВ насамперед у південно-східних регіонах. Ступінь негативних наслідків, рівно як і відновлення забезпечення надання послуг населенню в контексті епідемії ВІЛ-інфекції, будуть нерівномірними, враховуючи оперативні зміни ситуації в окремих регіонах, активність бойових дій, наслідки руйнації медичної інфраструктури, міграції ВПО тощо.

За даними СЕМ за 6 місяців 2023 року обсяги послуг з тестування на ВІЛ зросли з 670 139 до 1 023 575 (+52,7%) порівняно з аналогічним періодом 2022 року, навіть перевищили довоєнні цифри, за 6 місяців 2021 року – 975 309 (+4,9%).  

ВІЛ-інфекція – це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), довготривалого переживання (персистенції)  ВІЛ в лімфоцитах, макрофагах  та клітинах нервової тканини. Хвороба характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших  систем організму. Відповідно до сучасних уявлень ВІЛ-інфекція відноситься до невиліковних хвороб, має тривалий хронічний перебіг і, в разі відсутності  ефективної терапії, закінчується смертю хворого.

На сьогодні ВІЛ-інфекція поширена по країнам усіх континентів і її поширення в  світі носить назву пандемії ВІЛ/СНІДу, а в Україні розвивається епідемія ВІЛ/СНІДу. В країні зареєстровано понад 170 тис. ВІЛ-інфікованих, але за підрахунками експертів про свій ВІЛ-статус знає лише третина інфікованих. Загальна кількість людей,  які живуть з ВІЛ в Україні, сягає 377 600.

ВІЛ передається: 

• Через кров - при потрапляння крові чи інших біологічних рідин, що містять кров (сперма, виділення піхви, грудне молоко) від  ВІЛ-інфікованої особи до здорової  людини. Найчастіше цей шлях реалізується при ін’єкційному введенні наркотичних речовин брудними шприцами та голками, що вже використовувались іншими особами.
• Статевим шляхом – під час незахищених статевих стосунків, незалежно від того чи це вагінальний, оральний чи анальний секс.
• Внаслідок передачі вірусу від інфікованої ВІЛ матері до її дитини під час вагітності, пологів та годування груддю. Ризик інфікування зростає під час годування дитини груддю, при важкому перебігу хвороби у матері та складних пологах.

ВІЛ не передається:

• При спільному користуванні побутовими речами, посудом, роботі в одному приміщенні
• У лазні та сауні
• Під час поцілунків
• Обіймах та рукостисканні
• При чханні та кашлі
• Через поручні, дверні ручки, столи, стільці
• При укусах комарів чи інших комах.

Після інфікування вірус починає швидко розмножуватись, вражає різні клітини, органи та системи організму. Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях в суглобах, як це часто спостерігається при ГРЗ, у інших - цей період проходить непомітно. Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до ВІЛ, на виявленні яких ґрунтується діагностика ВІЛ-інфекції. Період, що проходить від часу інфікування до формування антитіл до ВІЛ, називають «сероконверсіонним або діагностичним  вікном». 

Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-10-12 років: здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, хоча періодично збільшуються лімфовузли, часто з’являються простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ і являють найбільшу загрозу для своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці, не можуть бути донорами крові і органів. Вірус, що знаходиться весь цей час в організмі, постійно вражає клітини імунної системи, так звані СД4 лімфоцити, які захищають організм від вторгнення мікроорганізмів ( бактерій, вірусів, грибків і т.ін.). В здоровому організмі їх кількість становить 1000 в 1 мл крові. Кожного року кількість СД4 в крові ВІЛ-інфікованого зменшується в середньому на 50 клітин, і коли їх кількість падає до 300-200 і нижче порушується система імунного захисту і розвиваються захворювання, спричинені збудниками різних інфекцій, які в практиці ВІЛ-інфекції/СНІДу мають назву опортуністичних інфекцій. Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби називається СНІД і проявами його можуть бути герметична інфекція (насамперед оперізуючий герпес), грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, активується або первинно розвивається туберкульоз. 

Щороку в Україні діагностується від 2 до 3 тисяч хворих на СНІД. Для надання медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію створена мережа спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів – центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, які здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими і хворими на ВІЛ-інфекцію та СНІД, діагностують стадію хвороби, визначають тактику лікування. Починаючи з 1996 року, в світі впроваджується так звана комбінована  антиретровірусна терапія (АРТ), яка впливає безпосередньо на ВІЛ, пригнічує розмноження вірусних частинок і сприяє зміцненню імунітету, зростанню кількості СД4, що повертає хворому здоров’я. В законодавчому порядку встановлено безоплатне лікування  хворих на  ВІЛ-інфекцію за рахунок Державного і місцевих  бюджетів, коштів донорських організацій.

Головним важелем у попередженні поширення ВІЛ-інфекції в країні є дотримання здорового способу життя, відмова від ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки, насамперед вживання наркотиків, обов’язкове використання при статевих контактах засобів  індивідуального захисту – презервативів. Свідоме ставлення до свого здоров’я забезпечить захист від СНІДу.

Через високу мінливість ВІЛ створити вакцину проти СНІДу поки що питання майбутнього, незважаючи на те, що збудник СНІДу був відкритий ще в 1983 році.

При необхідності здати тест на ВІЛ, отримання інформації щодо адрес найближчих пунктів тестування рекомендуємо звертатися до сімейного лікаря.

Бережіть себе!

За інформацією Центру громадського здоров’я МОЗ України